Поиск по сайту:



Про стягнення коштів

Головна сторінка

                 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 20.12.2006                                        Справа N 45/151
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 08.02.2007
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
     головуючого - Кравчука Г.А.
     суддів: Мачульського Г.М., Шаргала В.I.
     розглянувши матеріали   касаційної   скарги   Товариства    з
обмеженою відповідальністю "Юкон"
     на рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2006 р.
     у справі N 45/151
     за позовом  Головного  управління  економіки  та   інвестицій
Київської міської державної адміністрації
     до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон"
     про стягнення 539 670,00 грн.
     в судовому засіданні взяли участь представники:
     позивача:
     - Гадомський Д.В.,  дов. N 049-563 від 02.02.2005 р. та N б/н
від 13.11.2006 р.;
     - Карпенко I.В.,  дов.  N 049-563 від 02.02.2005 р.  та N б/н
від 28.11.2006 р.;
     відповідача: Топоріна Л.М., дов. N 37/56 від 06.09.2006 р.;
     В С Т А Н О В И В:
 
     У лютому  2006 р.  Головне управління економіки та інвестицій
Київської міської  державної  адміністрації  (далі  -  Управління)
звернулось  до господарського суду м.  Києва з позовною заявою,  у
якій просило стягнути з Товариства  з  обмеженою  відповідальністю
"Юкон" (далі   -   Товариство)  484  340,00  грн.,  у  тому  числі
329 820,00 грн.  заборгованості з урахуванням індексу інфляції  та
154 520,00 грн. пені.
 
     Позовні вимоги  Управління обґрунтовувало тим,  що Товариство
зобов'язання зі сплати пайових внесків за  договором  N  2746  від
20.10.2004  р.  не  виконало,  розмір  відповідної  заборгованості
складає 329 820,00 грн., яка підлягає стягненню з урахуванням пені
та індексу інфляції на підставі норм ЦК України ( 435-15 ).
 
     Заявою від  13.03.2006 р.  (а.с.51-52) Управління у зв'язку з
допущеними  неточностями  при  розрахунку  ціни  позову   уточнило
(збільшило)  позовні вимоги та просило господарський суд м.  Києва
стягнути з   Товариства   539   670,00   грн.,   у   тому    числі
388 250,00  грн.  заборгованості з урахуванням індексу інфляції та
151 420,00 грн. пені.
 
     Рішенням господарського  суду  м.  Києва  від  03.04.2006  р.
(суддя  Балац С.В.) позовні вимоги Управління задоволено частково:
з Товариства   стягнуто   329   820,00   грн.   основного   боргу,
27 955,00  грн.  пені,  56 430,00 грн.  збитків від інфляції,  а в
задоволенні решти позовних вимог  відмовлено.  Рішення  мотивовано
тим, що   Товариство   порушило   умови   договору   N   2746  від
29.10.2004 р.,  що   є   підставою   для   стягнення   відповідної
заборгованості на   підставі   норм  ЦК  України  (  435-15  )  та
ГК України ( 436-15 ), з урахуванням індексу інфляції та пені, яка
підлягає стягненню   з   урахуванням   вимог  ст.ст.  231  та  232
ГК України та Закону України "Про відповідальність за  несвоєчасне
виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ).
 
     В апеляційному  порядку рішення господарського суду м.  Києва
від 03.04.2006 р. не переглядалось.
 
     Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною  скаргою  на  рішення господарського суду м.  Києва від
03.04.2006 р.,  у якій просить вказане рішення скасувати.  Вимоги,
викладені у касаційній скарзі, Товариство обґрунтовує тим, що воно
не отримувало копії  позовної  заяви  по  даній  справі,  не  було
належним чином повідомлено про дату та місце судового засідання, у
зв'язку з чим було позбавлено реалізувати свої права  як  учасника
судового процесу,   передбачені   ст.ст.  22  та  59  ГПК  України
( 1798-12 ).
 
     Управління не  скористалось   правом,   наданим   ст.   111-2
ГПК України ( 1798-12 ),  та відзив на касаційну скаргу Товариства
не надіслало,  що не  перешкоджає  касаційному  перегляду  рішення
місцевого господарського суду, яке оскаржується.
 
     Розглянувши у   відкритому   судовому   засіданні  за  участю
представників сторін матеріали  справи,  перевіривши  правильність
юридичної   оцінки   встановлених   фактичних   обставини  справи,
застосування   господарським   судом   першої    інстанції    норм
матеріального  та  процесуального права при прийнятті ним рішення,
колегія суддів  Вищого  господарського  суду  України  вважає,  що
касаційна  скарга  Товариства не підлягає задоволенню,  враховуючи
наступне.
 
     Господарським судом   першої   інстанції    встановлено    та
матеріалами   справи   підтверджується,   що  між  Управлінням  та
Товариством укладено договір N 2746 від 29.10.2004  р.,  згідно  з
яким  останнє  мало  перерахувати  першому  на  бюджетний  рахунок
цільового фонду   міського   бюджету   пайовий   внесок   у   сумі
329 820,00 грн. у термін до 14.11.2004 р., проте будь-яких доказів
виконання цього зобов'язання Товариством не надано.
 
     Відповідно до частини першої та другої  ст.  193  ГК  України
( 436-15  ) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських
відносин повинні  виконувати  господарські  зобов'язання  належним
чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за
відсутності  конкретних  вимог  щодо  виконання   зобов'язання   -
відповідно  до вимог,  що у певних умовах звичайно ставляться.  До
виконання  господарських   договорів   застосовуються   відповідні
положення Цивільного  кодексу  України  (  435-15  ) з урахуванням
особливостей,  передбачених цим Кодексом.  Кожна  сторона  повинна
вжити   усіх  заходів,  необхідних  для  належного  виконання  нею
зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та  забезпечення
загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою
для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом,
іншими законами або договором.
 
     Згідно зі   ст.ст.   525   та  526  ЦК  України  (  435-15  )
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його
умов  не  допускається,  якщо  інше  не  встановлено договором або
законом.  Зобов'язання має виконуватися належним чином  відповідно
до  умов  договору та вимог цього Кодексу,  інших актів цивільного
законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно
до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно
ставляться.
 
     Частина шоста ст.  231 ГК України ( 436-15 )  встановлює,  що
штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у
відсотках,   розмір   яких    визначається    обліковою    ставкою
Національного  банку  України,  за  увесь  час користування чужими
коштами,  якщо інший розмір відсотків не передбачено  законом  або
договором.
 
     Ст. 3  Закону  України  "Про  відповідальність за несвоєчасне
виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) визначає,  що розмір
пені  обчислюється  від  суми  простроченого  платежу  та  не може
перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку
України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
 
     Частина шоста  ст.  232 ГК України ( 436-15 ) передбачає,  що
нарахування   штрафних   санкцій   за    прострочення    виконання
зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором,
припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало
бути виконано.
 
     Враховуючи наведене,  колегія  суддів  Вищого  господарського
суду   України    вважає    обґрунтованим    висновок    місцевого
господарського суду про те,  що Товариство має сплатити Управлінню
заборгованість за договором N 2746 від 29.10.2004 р. з урахуванням
індексу інфляції   та   пені,  розрахованої  виходячи  з  положень
ст.ст. 231 та 232 ГК України ( 436-15 )  та  Закону  України  "Про
відповідальність за  несвоєчасне  виконання  грошових зобов'язань"
( 543/96-ВР ).
 
     Посилання Товариства у касаційній скарзі на те,  що  воно  не
отримувало  копії  позовної заяви Управління,  не можуть вважатись
обґрунтованими,   оскільки,   по-перше,   з   матеріалів    справи
вбачається,   що   Управління   надсилало   на  адресу  Товариства
відповідну  копію  (а.с.14),  а  по-друге,  Товариство  не  надало
будь-яких доказів її неодержання.
 
     Твердження Товариства у касаційній скарзі про те,  що його не
було  належним  чином  повідомлено  про  дату  та  місце  судового
засідання, є безпідставними, враховуючи таке.
 
     У позовній   заяві  Управління  у  якості  адреси  Товариства
зазначило 02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, 7-а.
 
     Така сама адреса Товариства зазначена  і  у  листі  Головного
міжрегіонального управління    статистики    у    м.   Києві   від
27.01.2006 р. N 21-10/400-6 (а.с.50), який містить інформацію щодо
даних  Товариства  у  Єдиному  державному  реєстрі  підприємств та
організацій України.
 
     Саме на цю адресу Управління надсилало копію  позовної  заяви
(а.с.14)  та  заяви  про  уточнення  позовних  вимог  (а.с.62),  а
господарський  суд  м.  Києва  -  ухвалу  від  08.02.2006  р.  про
порушення  провадження  у  справі,  ухвалу  від 13.03.2006 р.  про
відкладення розгляду справи на 03.04.2006 р.  о 11:30  та  рішення
від 03.04.2006 р.
 
     Доказів неодержання  вказаних  документів,  крім  ухвали  від
08.02.2006  р.,  Товариство  не  надало  та  матеріали  справи  не
містять.
 
     На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає,  що відповідно до вимог ст.  43  ГПК  України
( 1798-12 ) рішення господарського суду м. Києва від 03.04.2006 р.
ґрунтується на всебічному,  повному та об'єктивному розгляді  всіх
обставин   справи,   які   мають  значення  для  вирішення  спору,
відповідає нормам матеріального та  процесуального  права,  доводи
касаційної    скарги    Товариства   не   спростовують   висновків
господарського суду першої інстанції,  у зв'язку з чим підстав для
його скасування не вбачається.
 
     Керуючись ст.ст.   111-5,  111-7,  111-9,  111-10  та  111-11
ГПК України  (  1798-12  ),  Вищий   господарський   суд   України
П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну скаргу   Товариства  з  обмеженою  відповідальністю
"Юкон" залишити без задоволення,  а  рішення  господарського  суду
міста Києва від 03.04.2006 р. у справі N 45/151 - без змін.
 
 Головуючий суддя                                      Г.А.Кравчук
 
 Суддя                                             Г.М.Мачульський
 
 Суддя                                                 В.I.Шаргало




Головна сторінка