Поиск по сайту:



Щодо нової редакції Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків

Головна сторінка


   ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
                           У Х В А Л А
 
 від 12.10.99
 
        Дії, пов'язані із самовільним вилученням одним із
        подружжя  частки  майна,  що належало їм на праві
        спільної  сумісної  власності,  самоуправством не
        визнано, у зв'язку з чим вирок скасовано і справу
              закрито за відсутністю складу злочину
 
                             (Витяг)
 
     Вироком Лутугинського  районного  суду Луганської області від
31 березня 1999 р.  Ч.  засуджено за ст.  198 КК (  2002-05  )  до
штрафу  в розмірі 550 грн.  із зобов'язанням повернути потерпілому
М. самовільно вивезене нею майно.
     Ухвалою судової  колегії  в  кримінальних справах Луганського
обласного суду від 25 травня 1999 р. вирок залишено без зміни.
     Постановою президії цього ж суду від 14 липня 1999 р.  судові
рішення щодо Ч. змінено - розмір штрафу зменшено до 50 грн.
     Згідно з вироком,  Ч.  визнано винною в тому,  що вона  після
розірвання  шлюбу  з М.  25 грудня 1998 р.  всупереч встановленому
законом порядку за відсутності М. самовільно вивезла з будинку, де
вони раніше разом проживали, частину майна, яке було придбане ними
за час шлюбу.
     Заступник Голови  Верховного  Суду України порушив у протесті
питання про скасування постановлених  щодо  Ч.  судових  рішень  і
закриття справи на підставі  п.  2  ст.  6  КПК  (  1001-05  )  за
відсутністю  в  її  діях  складу  злочину.  Розглянувши  матеріали
справи,  судова колегія в  кримінальних  справах  Верховного  Суду
України протест задовольнила з таких підстав.
     Встановлено, що Ч.  і М. проживали у шлюбі з 1984 р. і за цей
час придбали різне майно і будинок. У 1998 р. вони шлюб розірвали,
після чого у будинку ніхто із них не проживав.  Між ними відбулася
розмова про розподіл майна,  але згоди вони не дійшли.  25  грудня
1998 р. Ч. вивезла з будинку частину речей.
     М. у судовому засіданні підтвердив,  що розмова  з  колишньою
дружиною Ч. про розподіл майна була і він не заперечував, щоб вона
приїхала за речами.
     Наведене свідчить  про  те,  що Ч.  і М.  мали спільне майно,
нажите за час шлюбу,  і користувалися рівними щодо нього  правами.
Відповідно до ст.  29 КпШС  (  2006-07  )  таке  майно  може  бути
поділене  між подружжям за їхньою згодою,  а коли її не досягнуто,
то за позовом одного з подружжя  судом.  У  даному  випадку  майно
поділене  не  було  ні за згодою подружжя,  ні в судовому порядку,
тому М., якщо він вважав дії колишньої дружини неправомірними, мав
звернутися   до   суду  для  вирішення  цього  питання  в  порядку
цивільного судочинства.
     Оскільки Ч.  мала право на частку майна, що належало подружжю
на  праві  спільної  сумісної  власності,  то  вона   не   вчиняла
самоуправства,   отже,  засуджена  за  ст.  198  КК  (  2002-05  )
безпідставно.
     Судова колегія Луганського обласного суду, розглядаючи справу
за  касаційною  скаргою Ч.,  а президія того ж суду - за протестом
заступника прокурора області всупереч вимогам статей 363,  394 КПК
( 1003-05 ) не звернули  уваги  на  допущені  порушення  закону  й
залишили  незаконний і необгрунтований вирок суду першої інстанції
в силі.
     Враховуючи наведене,  судова  колегія  в кримінальних справах
Верховного Суду України протест заступника Голови Верховного  Суду
України задовольнила,  судові рішення щодо Ч.  скасувала, а справу
закрила на підставі п.  2 ст.  6 КПК ( 1001-05 ) за відсутністю  в
діях засудженої складу злочину.
 
 Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 6, 1999 р.




Головна сторінка